Від вина гине краса,
вином вкорочується
молодість.
Горацій
Це питання здавна цікавить людей. Можливо єдиної точної відповіді на нього знайти неможливо, бо хто ж заважав зробити таке «важливе та привабливе» відкриття самостійно кільком «шукачам щастя» у будь-яких містах та періодах історії. І про це є багато цікавих версій.
Безумовно, існуючий у природі процес бродіння, а тим більше його результат міг викликати цікавість давно. Ще первісні люди збирали дикі ягоди, робили їх запаси, які згодом бродили. Спробувавши те, що вийшло, вони п’яніли.
Для звичайної людини це була просто розвага, а для тих у кого діяльність була й розумовою (тобто ШАМАНІВ) також зміни у мисленні! Далі, коли відкриття вже зроблене, за справу беруться технології.
Експериментуючи з різними «дарами природи», люди дійшли до винограду. Дуже ефективна з цієї точки зору виявилась ягода, і
«Процес пішов»!
Вино було задоволенням, яке оспівували давньогрецькі та римські поети. Вони вважали, що це боги дарують людям задоволення від благословенного сп’яніння. До речі, майже усі міфи розповідали, як самі ж боги тільки і роблять, що нескінченно пирують у себе на Олімпі.
Понад 6 тисяч років тому на території сучасної Грузії та Вірменії були держави, які вже робили напій, схожий на сучасне вино. Це підтверджують археологічні розкопки, що проводилися у тій місцевості.
У державі Месопотамія на території сучасних Іраку, Ірану та Туреччини (теж виникло близько 6 тисяч років тому) також була розвинена культура виноробства. Археологічні розкопки підтверджують: жителі активно вирощували виноград, розливали його глечиками і пили з чаш.
Стародавні єгиптяни також відрізнялися особливою любов’ю до вина та непомірним його споживанням. Історики стародавнього світу стверджують: усі верстви суспільства тоді відзначали свята, напиваючи устілки. Нікого не шокувала тоді жінка, яку рве від незліченної кількості випитого вина. Археологи виявили записку багатої пані невідомому адресату: «Прийшли мені вісімнадцять чаш вина, — волає вона. — Знаєш, я люблю пияцтво!»
Разом з’являються і перші згадки про проблеми, пов’язані з пияцтвом та каяття у цьому. Зокрема, Олександр Македонський до кінця свого недовгого життя картав себе за вбивство у нападі п’яного гніву одного зі своїх кращих командирів.
Вміст алкоголю в більшості античних вин становив близько 15 відсотків, що є достатньо високим. Таку міцність можна пояснити тим, що виноград у південних Греції та Римі збирали стиглим із максимальною кількістю цукру. Далі ферментація доводилась до повного завершення, коли весь цукор виброджувався в алкоголь.
Але пити його в чистому виді було зовсім неприйнятно. Це вважалось ознакою дикунства та «варварства». Греки та римляни, які мали себе за цивілізованих, завжди розбавляли вино водою. Співвідношення могло бути різним, але зазвичай в чаші наливали від двох третин до трьох чвертей води, а решту – вина. Такий напій за міцністю був схожий на звичайне пиво. «Найхоробріші соціальні бунтівники» могли наважитись випити вино, розбавлене з водою у рівних долях. Але це вже було майже «напівварварством».
Та і сильно напиватись (навіть до непритомності) у звичайному побуті було не прийнято. Інша справа – це видатні події, найголовніші з яких грекі так і називали ім’ям бога виноробства Діонісії. Але вони були присвячені лише збору врожаю або видатним подіям у місті-полісі. Там можна було випити скільки душа забажає, але знов таки лише розведеного. Сюди ж у греків відносились і приватні бенкети, які називались симпосіями. Там навіть був спеціальний слуга – раб, який відповідав за розведення вина у пропорції, яку учасники затверджували залежно від кондиції сп’яніння.
Та все ж було ще одне «цікаве» виключення з загальних правил, коли не тільки дозволялось, а навіть «наполегливо рекомендувалось» вживати вина щонайбільше та розбавляти при цьому щонайменше. Це була – Хвороба! І рекомендували таке (Увага!) – самі античні Лікарі!! Он воно як бувало!!!
Ну і трохи уваги заслуговують античні способи боротьби з похміллям. Таких потужних знань та гарних медикаментів, як у нас тоді звісно не було, тому іноді вигадували досить незвичні «народні методи».
Дехто обвивав голову вінком зі свіжозрізаного мирта або плюща, хтось наїдався меду, жував капусту або гриз мигдаль. (Римляни також рекомендували 5-6 гірких мигдалин перед вживанням вина, щоб не сп’яніти.)
Ще хтось притискав до шкіри аметисти, плюхався в болоті або робив спеціальну гімнастику.
Але більшість надавала перевагу тому, щоб просто хильнути ще трохи вина!
І добре, коли до нього ще хоть щось додавалось
До наших днів навіть дійшов рецепт засобу від похмілля з Месопотамії: «Якщо людина випила міцного вина, воно вдаряє в голову, і вона забуває слова, її мова стає плутаною, думки — плутаними, а очі блукаючими. Щоб вилікувати його, візьми лакриці, квасолі, олеандра… змішай з олією та вином».
Бо більшість, як і зараз, віддавала перевагу алконапою без домішок.
Ось так і продовжувала свій шлях наша еволюція. Пліч о пліч з хмільними напоями. Про це вже йшла мова у цікавій попередній статті
Тож міру треба знати у всьому!
Бо не виживемо.
Контролюйте свої звички, пийте, але не захоплюйтесь!
А якщо буде погано з похмілля,
чи взагалі, боронь Боже, запой...,
Дзвоніть негайно нам!
099-970-59-30 - Vodafone (MTC)
![]()
067-959-85-70 - Київстар
![]()
063-360-97-70 - Lifecell (Лайф)
![]()
Поділиться: