Середньовічний алкоголізм
Люди бояться холери,
але вино набагато небезпечніше
від неї.
О. де Бальзак
А якщо вина замало?
Так, мріючи «підвищити градус» та експериментуючи з випаровуванням, стародавні алко-дослідники дійшли до процесу дистиляції.
Хто саме цей «цивілізаційний злий геній» достеменно не відомо. Але цілком можливо, що по іронії долі це були саме лікарі, бо ще Аристотель у своїх працях описує, як випаровувати воду нагріванням та потім знову згущувати її пари. А де вода (вже тоді з мікробиками), там і винце, як більш гігієнічно безпечний напій.
Ось Вам і
Spiritus!
Сьорбнув міцного напійчику, і до потойбічних духів «трошки ближче» став.
То хто ж ті "знавці"?
У середньовіччі найбільш знаттєлюбивими та допитливими були алхіміки. Та хоч їх «кришталева мрія» отримати на дурняк коштовне золото і не здійснилась, але у виготовленні речовин, від яких «зносить дах» ці «спеціалісти» досягли набагато більшого успіху.
Ну і куди ж без "слуг божих"?
А оскільки «дах» людський, тобто голову та думки у ній за тих часів дуже «наполегливо» намагалась контролювати церква, то й пальму першості у виробництві алкоголю (звісно – «з волі Божої») відтяпала собі вона ж!
Монастирі були тихими невеликими громадами, які розміщувалися за містом. За наявності кам’яних стін, вони вважалися безпечнішими за іншу територію, якою спочатку розгулювали варвари, а потім і «свої», мандруючі лицарі- «одновірці». Знаходячись у підпорядкуванні не місцевих феодалів, а самого Папи Римського (а це набагато «солідніший дах»), монастирі з часом стали номінально найбезпечнішими місцями, де можна було і перечекати, і розслабитися, і випити.
Звісно від винця з діжки монаха Тука (див. Епос про Робін Гуда) до міцної горілочки технологічно шлях був не близький. Але Viam supervadet vadens, тобто Шлях подолає той, хто йде!
Але ж потрібні і "спеціалізовані" заклади!
Мабуть з тих же фільмів про Робін Гуда та інших схожих творів усі ми знаємо про середньовічний трактир. Тому, як тільки чуємо це слово, у нашій уяві одразу постає картина веселої компанії червонощоких селюків та заїжджих подорожніх (нерідко благородних), що потягують кухлі пінного елю або кубки янтарно-червоного вина, які розносить повногруда панянка.
Але не завджи і не все було так романтично...
Вжити хмільного можна було і на заїзному дворі. Але то було здебільше для благородних, коштувало чималих грошей та було разом з вишуканою кухнею як додаткова та найдорожча послуга до ночівлі в теплій та чистій окремій кімнаті.
Трактир був місцем менш охайним та обслуговував будь-кого. Але теж недешево. Ночювали тут прямо на лавках та столах але теж не безкоштовно.
Тож найбюджетнішими місцями для ночівлі були або безкоштовна вулиця, або церква недорого, але по особливій домовленості. Тішило те, що в церкві також винця могли налити.
На Британських островах та Півночі Європи, де виноград зростав не дуже, більш уживаними стали зернові ель та його легший варіант - пиво. А згодом з'явились і найбільш дешеві алкогольны заклади - пивниці.
У цьому і дотепер нічого не змінилось...
А як же еліта?
Але ж феодали теж люди!
Алкогольні напої пиво і вино були складовою середньовічної германської культури, і найважливіші суспільні рішення – обрання правителів, питання війни та миру, одруження – приймалися під час свят з обов'язковою присутністю вина. Його вживання було ритуалом, що поєднував людей, а здатність випити багато вина розглядалася як ознака мужності. У Південній Франції єпископ Арльський, один із небагатьох рішучих супротивників пияцтва, з досадою зазначав, що п'яниці не тільки висміюють людей, що не п'ють, але й висловлюють сумнів у їх мужності.
Пиятики були поширеним явищем, і історичні хроніки свідчать, що пияцтво було однією з культурних рис тієї епохи. Якщо керуватися документальними свідченнями, англосаксонське населення Англії було особливо схильне до зловживань; тут зустрічається більше згадок про пияцтво та пиятики, ніж у всій іншій Європі. Однак немає причин думати, що жителі континентальної Європи пили помітно менше. У галльських хроніках династії Меровінгів міститься багато сцен громадських пиятик, де з непривабливою прямотою зображуються п'яні люди, що лежать на вулицях у калюжах свого блювоти, або які здійснюють акти насильства. Чашки для пиття зі слідами елю та вина, виявлені в могилах по всій Франції та Південній Німеччині, вказують на розвинену культуру винонічення. На деяких чашах є написи на кшталт: «Мене мучить спрага», «Налий і випий» і «Радійте маєте зі мною».
Один історик назвав період Каролінгів "епохою одержимості вином". Англо-латинські розмовники на той час зазвичай починалися життєво важливою фразою «Дай мені випити», а таверни були центрами сільського та міського спілкування. З релігійних чи інших, більш банальних причин клірики виявляли особливу схильність до вина. Щоразу, коли імперія Каролінгів перебувала під загрозою вторгнення норманів, ченці, які рятувалися втечею, намагалися забрати з собою запаси вина. У 845 р., коли ченці абатства Сент-Жермен повернулися у свою громаду після нападу норманів, вони звеличили хвали Господу не лише за своє визволення, а й за збереження свого винного льоху. Це означало, що вони мали достатньо вина, щоб прожити до наступного врожаю.
Було важко, але ми вижили
Раннее средневековье от крушения Римской империи и до конца I тысячелетия христианской эры, было неспокойным временем для виноградарей и виноделов. В Европе, а также на Ближнем Востоке, в Северной Африке и Иберии угроза исходила от внешних сил, отвергавших культуру вина и теологически противостоявших ей. Но варвары проводили политику, в целом благожелательную к виноделию, а ислам не полностью уничтожил его в регионах, покоренных мусульманами. Потрясения того времени нанесли большой ущерб виноделию и виноторговле, но в Европе сохранило свое культурное значение и упрочило его в позднем Средневековье.
Ось так пліч о пліч з хмільними напоями історія йшла своїм шляхом. Про це вже йшла мова у нашій попередній бесіді
Тож міру треба знати у всьому!
Бо не виживемо.
Контролюйте свої звички, пийте, але не захоплюйтесь!
А якщо буде погано з похмілля,
чи взагалі, боронь Боже, запой...,
Дзвоніть негайно нам!
І ми завжди допомоможемо!
Достатньо лише зателефонувати:
099-970-59-30 - Vodafone (MTC)
067-959-85-70 - Київстар
063-360-97-70 - Lifecell (Лайф)
Або залиште заявку
Лікар зв'яжеться з вами
найближчим часом
Поділиться: